Мій корабель, піратська шхуна, такі вмирають не в порту,
Як Цезар вирушав на гунів, так я на спокій твій іду.
Я міркувать на рубіконах ще научитися не встиг,
Чекати і сидіть у схронах, боятися важких доріг.
В пустелі диких снів
Тебе я не зустрів,
Але знайшов той час,
Коли немає нас.
Гаряча кава ранком в постіль — це все потерпить швидко крах,
Я пролунаю наче постріл, і поведу долати шлях.
У тебе все гаразд і ти щаслива, мить спокою даю їй ще одну,
Я потім я впаду, як дощ, як злива, життя переверну.
Взято звідси —
raima.org.ua/ru/livejournal/uu/