Павло Глазовий Анатолій Паламаренко Мова і Язик

Павло Глазовий

Мова і язик

Розмовляє наша мова
З Руським Язиком.
— Мы с тобой,- Язик говорить,-
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что ныне в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Народная речь.
— Отакої! – каже Мова.
— Я ж сестра твоя,
То чого ж російським діткам
Шкодитиму я?
І чого ворогувати
Мові з Язиком?
— Да пойми, — Язик говорить,-
Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных
Всех не перечесть…
— А вони, — питає Мова,-
Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
Чом твої російськомовні
Прагнуть увесь час,
Щоб не стали їхні дітки
Схожими на нас ?
Від столиці України
До найдальших сіл
Все ставало менше й менше
Українських шкіл...
— Ну так что ж? – Язик питає. –
Я для всех родной.
Я – Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
— Не хвилюйся, — каже Мова.-
Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на сучасну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв –
Брудний анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші “русаки”.
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь.
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би: — Это мерзость!
Это стыд и срам.
— Ты права, — Язик промовив.-
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Растлевает и позорит
Мой и твой народ.
Говорю тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то – капут:
И тебя они угробят,
И меня сожрут.
— Ну спасибі, — каже Мова, -
За такі слова.
Триста літ мене чавили,
Але я – жива,
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Є прислів'я: Бог не видасть –
Свині не з'їдять.