ЛIНА КОСТЕНКО.
Завмирають слова на папері
Самота зазирає до вікон
У провулках буденних феєрій
Я не знаю цього чоловіка
Ніч ковта кольорові пастелі
Дрімота на солоних повіках
У замріяно-білій постелі
Я чекаю цього чоловіка
Пересуди видряпують двері
У долонях спокуса велика
В хуртовині незнанних містерій
Я кохаю цього чоловіка
************************
Я КОХАЮ ЦЬОГО ЧОЛОВIКА…
