слова — Віталій Рябчун,
музика — Ростіслав Галаган
Як завжди на небі світить сонце
Так і щастя загляда віконце
Так як зорі знайдеш ти вночі
Так від серця ти знайди ключі
А кохання плаче і сміється
Поціунок, наче, медом пється
Без страждання його не буває
Та кохання справжнє не минає
Бо кохання, як вода у спеку
Бо кохання, як політ лелеки
Бо кохання вірність лебедина
Бо кохання, справжнє, лиш єдине
Знай кохання без користі це вже щастя
Пронесе його через ненасті
Бо кохання міцно нас тримає
І кохання справжнє все прощає
А кохання плаче і сміється
Поціунок, наче, медом пється
Без страждання його не буває
Та кохання справжнє не минає
Бо кохання, як вода у спеку
Бо кохання, як політ лелеки
Бо кохання вірність лебедина
Бо кохання, справжнє, лиш єдине
Хоч бувають і шипи, і рози
Хоч бувають радощі і сльози
Лиш кохання може крила дати
І два серця разом обєднати
А кохання плаче і сміється
Поціунок, наче, медом пється
Без страждання його не буває
Та кохання справжнє не минає
Бо кохання, як вода у спеку
Бо кохання, як політ лелеки
Бо кохання вірність лебедина
Бо кохання, справжнє, лиш єдине
А кохання плаче і сміється
Серце в радості і в щасті бється
Хоч буває мучить і страждає
Та частіше в космос підіймає
Не важливо близько чи далеко
Воно гріє і в мороз і в спеку
Бо кохання душу окриляє
Бо з коханням серце розквітає
