ЛIНА КОСТЕНКО
..І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастілій — просто. На Сенатську.
А от до тебе — я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово — «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться, як люстра.
І чутно гомін тополиних трас… .
********************************
МЕНI БЕЗ ТЕБЕ СУМНО СЕРЕД ЛЮДСТВА!!!
