Осінь мокра й холодна, да ей, осінь мокра й холодна
Осінь мокра й холодна, да ей, осінь мокра й холодна,
Нічка темна й невидна.
Ой сяду я край стола, да ей, ой сяду я край стола,
Повечераю сама.
Повечераю сама, да ей, повечеряю сама,
Бо миленького нема.
А мій милий на Дону, да ей, а милий на Дону,
Я до нього полину.
Кругом Дону обійшла, да ей, кругом Дону обійшла,
Миленького не знайшла.
Тільки знайшла долину, да ей, тільки знайшла долину,
Миленького могилу.
До могили припала, да ей, до могили припала,
Рученьками обняла.
Рученьками обняла, да ей, рученьками обняла,
Слізоньками облила.
‒ Вставай, милий, не лежи, да ей, вставай, милий, не лежи,
Шлях-доріжку покажи.
‒ З ким ти мила сюда йшла, да ей, з ким ти мила сюда йшла,
що ти мене тут знайшла?
Чи з хмарою, чи з дощем, да ей, чи з хмарою, чи з дощем,
Чи з хорошим молодцем?
‒ Ні з хмарою, ні з дощем, да ей, ні з хмарою, ні з дощем,
Тільки з горем та плачем.