Іван Козловський, «Засвіт встали козаченьки», Національна Капела бандуристів УРСР п/к Міньківського, ВСГ 1953 Ivan Kozlovsky and National Capela of Bandurists sing«Cossacks awakened before dawn»; conduction by O.Minkivsky; Rec. 1953
Засвистали козаченьки. (Українська народна пісня; приписується напівлегендарній співачці та поетесі Марусі, або Марії Гордіївні Чурай, що жила в Полтаві в середині 17 ст.).
У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Правильно пісня зветься «Засвіт встали козаченьки». Перший куплет треба розуміти так:
Засвіт встали козаченьки
В похід. З полуночі
Виплакала Марусенька
Свої карі очі.
Але усна мова не любить сполучення багатьох приголосних: «с-в-т-в-с-т». Тому народ, не довго думаючи, переробив означене місце на «засвистали». Вийшло трохи безглуздо (що означає «засвистали в похід»? дали команду свистом, чи що?), але на слух красивіше. Про цю деталь мені розповів ще у дитинстві мій батько. Друге: в старовинному народному варіанті співали «НА СВЯТУЮ НЕДІЛЕНЬКУ (тобто на Великдень) додому вернися». Ясна річ, що у московській атеїстичній імперії ніяких «святих неділеньок» не могло бути, тому Козловський співає цензурний варіант: «За чотири неділеньки...».
Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
«Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися --
За свойого миленького
Богу помолися!»
Стоїть місяць над горою,
Да сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
«Прощай, милий мій синочку,
Да не забаряйся!
Через штири неділоньки
Додому вертайся».
«Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Да вже щось мій вороненький
В воротах спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
В якую годину:
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.
Прийми її, матусенько, --
Всі у божій волі!
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу на полі?»
«Ой рада я Марусеньку
За рідну прийняти,
Да все не так вона мене
Буде шанувати».
«Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!»
Кадри з х/ф «Дорога на січ» (1994) реж. С.Омельчука
