Українська пісня XVII століття
Автор: невідомий
Виконання: Тарас Компаніченко
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Гей, туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє.
— Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе орда візьме!
— Гей, мене, мамо, мене орда знає,
В чистім полі обминає.
— Іди, сину, іди пріч од мене,
Нехай тебе турчин візьме!
-Гей, мене, мамо, мене турчин знає,
Сріблом, златом наділяє.
— Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
— Гей, мене, мамо, мене й ляхи знають,
Пивом, медом напувають.
— Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе москаль візьме!
— Гей, мене, мамо, мене москаль знає,
Жить під себе підбиває.
— Вернись, вернись, сину, додомоньку,
Змию тобі голівоньку!
— Гей, мені, мамо, мені змиють дощі,
А розчешуть густі терна.
— Гей, мені, мамо, мені змиють дощі,
А розвіють буйні вітри.
